Знаючи соціоніки, ми зможемо враховувати:
- психологічний тип дитини та її особливості;
- унікальну індивідуальність його особистості, що розвивається;
- справжні потреби дитини, її здібності та таланти;
- закономірна зміна із віком його захоплень та інтересів.
Соціоніка визначає типи особистості, їх особливості та відносини між людьми. Соціоніка допомагає зрозуміти:
- Як дорослим взаємодіяти з дитиною?
- Як уникати конфліктів за відмінності типів батьків та дитини?
- Як виховати дитину успішною людиною?
- У чому майбутнє покликання дитини?
Знання соціоніки потрібне будь-якій людині!
З чого все почалося? Мабуть, – з Карла Густава Юнга. Це був один із найвидатніших психологів XX століття. У молодості він співпрацював із основоположником психоаналізу Зигмундом Фрейдом, а потім їх шляхи розійшлися. У 1922 році Юнг публікує роботу «Психологічні типи», де підбиває підсумок своїм багаторічним дослідженням. Він встановив те, що багато хто і так вважав само собою зрозумілим: всі люди різні. Але він зумів показати, чому саме ці люди різні та чим це викликано. Спочатку Юнг говорив про вісім, а потім і про шістнадцять психологічних типів людини. Звісно, кожна особистість унікальна. І типологія зовсім не заперечує особливості. Але що відкрив Юнг? А те, що тип людини визначається поєднанням її психічних функцій — мисленням, відчуттям, інтуїцією, почуттям та деякими іншими. А ще він помітив, і це міцно увійшло у світову психологію, що увага одних людей орієнтована на зовнішній світ, а увага інших – на світ внутрішній. Перших він назвав екстравертами (наверненими назовні), а других – інтровертами (наверненими всередину себе).
Поява типології була зустрінута колегами Юнга з прохолодою. Так, типи людей, може, і є, — міркували вони. — Ну то й що? Та як їх визначити? І чи справді, що нам практично може дати визначення типології? Якщо користуватися тільки роботами Юнга, то, скажемо прямо, не дуже багато. Він та його численні послідовники не зовсім точно знали, як влаштована психіка людини і чим їй можна допомогти.
Лише через півстоліття — у 70-ті роки — стався новий прорив у цій галузі знань. Дослідниці з Литви, декану факультету шлюбу та сім’ї Вільнюського педагогічного університету Аушре Аугустинавічуте (Аушра литовською мовою – «зоря», те саме, що латиною – «Аврора»), давно не давав спокою питання: чому люди хочуть жити дружно, але всі час сваряться? Чому вони не завжди розуміють одне одного? Отже, — дійшла висновку Аушра, — такі влаштовані, що обмінюються інформацією між собою за певними законами. Талант, геніальність Аушри виявилися у відкритті цих законів. Вона впорядкувала та доповнила уявлення Юнга про влаштування психіки, а також описала стосунки між різними типами людей.
Ви уявляєте, що це означає? Сотні тисяч книг заповнені спостереженнями поведінки людей та їхніх взаємин. А тепер, маючи ключ, ми можемо все це передбачити заздалегідь. У певних межах, звісно. Так і виникла нова наука – соціоніка. Займається вона багатьма питаннями. Наприклад, допомагає зрозуміти людині свій життєвий шлях. Як знайти роботу до душі? Ось соціоніка і може на кшталт особистості визначити професійну придатність людини. Адже в чому особлива її привабливість? Вона зрозуміла, її можна швидко вивчити та застосовувати у всьому, що стосується діяльності людини.
Ось тому для розвитку соціоніки та її практичного застосування ще у 1991 році було засновано Міжнародний інститут соціоніки (МІС). До речі, багато років Аушра Аугустінавічюте була головним науковим співробітником МІС.